середа, 10 грудня 2014 р.

Навчальна поїздка в Боснію і Герцоговину


Звіт виконавчого директора ГО "Центр просвітництва та розвитку людини" про перебування у Данії.

"Наша поїздка суттєво змінила моє світосприйняття та бачення подій, що відбуваються в Україні. Сформувалася зовсім інша як громадянська, так і особистісна позиція. В процесі організованих для нас зустрічей я старалася накладати досвід Боснії на ситуацію, що склалася в Україні. Поступово приходило розуміння певних моментів чи навпаки запитання, на які здавалося б, що вже були відповіді..."

Основним аспектом, на який я звернула увагу, було те, що частина свідомих людей все ж таки прагнуть до порозуміння і роблять все для того, щоб подолати фазу непорозуміння та ігнорування один одного, перейти до сприйняття та інтеграції. Яскравим прикладом чого була зустріч з учасниками війни. На жаль, цьому процесу заважає відсутність єдиної державницької політики, оскільки немає єдиної візії країни. Країна знаходиться на стадії стагнації, не рухається та загалом не розвивається. Дейтонська угода лише формально закінчила війну, та, на жаль, не змогла реально вплинути на ситуацію. Склалася неоднозначна система органів влади. Наявність трьох президентів кожної етнічної народності блокує прийняття суспільно значимих рішень. Автономність влади у кожному кантоні теж гальмує розвиток країни, як єдиного державницького утворення. Дуже схожу ситуацію ми маємо зараз і в Україні. З досвіду Боснії ми можемо зробити висновок, що якщо зараз «роздати» автономію певним регіонам, через кілька років матимемо ті ж наслідки. Боснійці прагнуть єдиної системи влади. Ми формально її мали, проте не перетворили в реальний механізм розвитку українського суспільства.

Важливим висновком поїздки є і те, що громадянське суспільно активно працює з релігійними громадами. На жаль, в Україні нема такої практики. Втім, я вважаю, що вона була доречною, оскільки священнослужителів в Україні, особливо у селах західного регіону, відіграють ключову роль. Вони фактично є лідерами, до позиції яких прислухаються люди. 

Важливе значення має просвітницька робота та освіта, оскільки саме освіта є свідчення того, як функціонує держава. Освіта в Боснії залишає бажати кращого. Проте активізується робота з дітьми, яка проводиться з метою примирення «конфліктних сторін». Організація спільних заходів, форум – театрів та виставок у ненав’язливій формі допомагає подолати двадцятирічну прірву. Саме через дітей можна «вийти на батьків». Хоча не всюди викладання є ефективним. На мою думку, викладання конфліктології в коледжі Мостара зводиться лише до дебатів на певну тему, але не розкриває реальні причини та наслідки подій, що відбуваються.

Варто звернути увагу і пораду представників жіночих організацій, які працюють з жертвами війни, про те, що важливо вже зараз документувати всі свідчення, щоб потім можна було б їх використати. 

Важливим зауваженням є і те, що практично уся увага звертається тільки на політичні процеси, а не на економічні, які, як показує практика, відігріють ключову роль у розвитку суспільства. 

Наша поїздка довела, що не треба старатися одразу бути професіоналом, людям потрібне просто «доступне» спілкування. Після подій, що відбулися, людям потрібно просто виговоритися.

А жаль, я зрозуміла, що багато чого від нас не залежить. Втім, незважаючи на суворі реалії життя, ми повинні робити хоча б те, що залежить саме від нас. Мер Тузли сказав: «Ми повинні говорити багато і жорстко про те, що відбувається в країні, лише тоді прийде допомога ззовні».


Мітки:

0 коментарі(в):

Дописати коментар

Підписка на Дописати коментарі [Atom]

<< Головна сторінка